Designed to be viewable with any browser
Курінь “Ті, що греблі рвуть на застояних водах громадського життя” (скорочено “Ті, що греблі рвуть” або Греблі) повстав на переломі 1926 і 1927 рoків, коли оформлювалися перші старшопластунські курені в Україні. Назва Куреня і його назовництво походять з твору Лесі Українки Лісова пісня та гуцульського фольклору.
Започаткували Kурінь бувші юначки гуртка “Меви” 2. Куреня УПЮ-ок ім. Марти Борецької у Львові (Міка Бачинська, Дарія “Дзюнка” Герасимович, Ганка Коренець, Любка Мриц, Нуся Рибачек і Люба Яцкевич). До них долучилися деякі бувші юначки з інших гуртків цього самого куреня, як також бувші юначки 3. Куреня УПЮ-ок ім кн. Ярославни у Львові (Цьопа Паліїв, Сонка Мойсеович і Оля Мельник) та інші. Першою курінною була Дарія Герасимович. Сірий Лев писав, що Курінь “вів перед серед усіх жіночих куренів” (Северин Левицький, 46).
Від самого початку, центром уваги членок Куреня була виховна праця. Курінь поставив собі за завдання організування та переведення таборів, уважаючи це одним з найкращих виховних засобів Пласту. Крім цього, члени Куреня мали за ціль займатися виховною працею під час року. Деякі стали в проводі УСП-ок і в верховних пластових надбудовах.
Греблі зорганізували й перевели перший табір юначок на Соколі вліті 1927 року. Вони вели ці табори щорічно аж до розв’язання Пласту польською владою у 1930 році. В той час до куреня належали 33 пластунки.
Після припинення леґальної дії Пласту, до часу Другої світової війни, члени Куреня продовжували виховну працю в тайному Пласті. Два члени куреня — Цьопа Паліїв і Ганка Коренець входили до проводу тайного Пластового центру, що керував пластовою працею у її нелеґальних виявах. З вибухом війни, Греблі стали працювати в Виховній Спільноті Української Молоді (ВСУМ), де продовжували переводити табори від 1941 до 1944 років. По війні, на еміґрації в Німеччині та Австрії, Греблі включилися в акцію відновлення Пласту вже як сеніорки. Деякі з них, як наприклад, Цьопа Паліїв, займали провідні пости в Головній Пластовій Старшині.
Післявоєнна доля розкинула Гребель по різних закутинах світу, де вони відновлювали свою пластову діяльність і традиції свого Куреня. На канадській землі вони поклали сильні й тривкі основи для виховання пластової молоді та стали видимими провідниками в українському канадському громадському житті.
Після Другої світової війни в пізніх 1940-вих роках з Европи до Канади переїхали на постійний побут сеніорки, членки Куреня “Ті, що греблі рвуть”. До Торонта приїхали Галя Борис, Тоня Горохович, Міка Зелена, і Люба Мармаш, до Монтреалю Марійка Чиж Мариняк, а до Едмонтону Ольга Манастирська. При кінці 1952 року, з Великобританії приїхала Цьопа Паліїв, одна з основоположниць Куреня і головна комендантка пластунок. Усі сеніорки Греблі включилися в акцію заснування Пласту на терені Канади – особливо в Торонті. Більшість працювала, як виховниці. З новацтвом працювали Тоня Горохович і Галя Борис, з юначками Міка Зелена. Вже в Торонті на запрошення Ганки Коренець, курінної Гребель, вступила до Куреня УПС-ок Марія Процик Комісар і Ольга Медвідь Федейко.
У той час не було старших пластунок Гребель, тому що спроба їх зорганізувати в Німеччині не була успішною. Ситуація змінилася коли в днях 2-го до 4-го вересня 1950 року в Порт Велленд недалеко Ніяґари в Канаді відбувся ІV-тий З'їзд Уладу Старших Пластунок (УСП-ок) З'єдинених Держав Америки (ЗДА) і Канади, в якому взяли участь 59 старших пластунок і кандидаток до УСП-ок. Між присутніми на З'їзді були чотири членки бувшого гуртка “Ромени” з Берхтесґадену в Баварії, де зв'язковою була Гребля Міка Зелена. З переїздом на північноамериканський континент, вони роз'їхалися по різних містах Канади й Америки. Між учасницями З'їзду, з Канади були Олька Зелена з Торонта й Аня Шкільник з Вінніпеґу – обидві членки гуртка “Ромени”.
На з'їзді, “Ромени”, з ініціятиви Ольки Зеленої, оформилися, як кандидатки до куреня УСП-ок “Ті, що греблі рвуть” і, таким чином, перші відновили курінь УСП-ок поза межами України. Всіх разом було їх вісім, а саме: Олька Зелена (Торонто), Зіна Кандюк Раковська (Нью-Йорк), Люся Кнавер Дмитерко (Летбридж, Торонто), Леся Ковалюк Лоґуш (Сиракюз), Христя Котик Лисобей (Балтімор), Христя Левицька Масюк (Філядельфія), Ірка Павлюк Ваґнер (Нью-Йорк) і Аня Шкільник Ґалуґа (Вінніпеґ).
На з'їзді зі сеніорок Гребель були присутні Ганка Коренець і Тоня Горохович. Від Цьопи Паліїв, яка в той час була головною коменданткою пластунок і жила в Ню Милл у Великобританії, прийшов привіт.
Тому що всі бувші “Ромени”, а тепер кандидатки до куреня, були розкинуті по різних місцевостях Канади й Америки, вони рішили вести працю кореспонденційним шляхом. Що це означало? Членки гуртка по черзі підготовляли гутірки і їх розсилали, а всі тоді присилали свої завваги. Олька Зелена пригадує, що навіть переводили нічний алярм де кожна мусіла в визначений час встати серед ночі й виконати якесь завдання.
В Канаді перший гурток куреня УСП-ок “Ті, що греблі рвуть” оформився 8-го вересня 1951 року в Торонті. До гуртка ввійшли бувші юначки гуртка “Кедрина” з Торонта: Іванка Думин (Яців), Марійка Кривоус (Перфецька), Марійка Масло (Голубінська), Дуда Мудрик (Демків), Ніна Мудрик (Мриц), Міля Міщук Янішевська, як також Ірка Чайківська (Павлів), яка переїхала з Вінніпеґу та Олька Зелена. Першою гуртковою була Ніна Мудрик, а від 7-го травня 1952 року Іванка Думин. На перших сходинах рішено відбувати сходини двічі в місяць – “одні поважні (гутірка, дискусії, плянування), другі веселі (пластові гри, технічні заняття)”. В книзі гурткової під датою 8-го вересня записано, що в той час Олька Зелена була курінною УСП-ок “Ті, що греблі рвуть” і впорядницею роя новачок. Дуда Мудрик була впорядницею новачок і місто-гніздовою гнізда новачок. Ніна Мудрик була гуртковою, писарем булави крайової комендантки і заступником члена Контрольної комісії при станичному проводі.
Вже 6-го жовтня гурток Гребель перевів тереновий змаг з двома гуртками юначок. 13-го січня 1952 року Греблі перевели свою першу імпрезу – Новацьку Ялинку в залі Українського Леґіону в Торонті. Ці імпрези заініціювали корисну традицію Гребель улаштовувати змаги, імпрези та акції на терені станиці, що продовжувалося в наступних двох десятиліттях.
У книзі гурткової Ніни Мудрик зберігся з 1952 року цікавий документ – вимоги, що їх мають виповнити кандидатки, які бажають вступити до куреня УСП-ок “Ті, що греблі рвуть”.
8-го лютого 1953 року старших пластунок Гребель у Торонті відвідала курінна УПС-ок, Ганка Коренець.
У дальших 50-тих роках до Куреня УСП-ок “Ті, що греблі рвуть” в Торонті прийнято нових членок: Христю Волицьку (Ференцевич), Аню Дідур (Гаврилюк), Зеню Кахновець, Уляну Бігус (Смеречинську), Ганусю Демків (Мармаш) з Торонта та Іроїду Лебідь (Винницьку) з Монтреалю.
В 1958 році бувші юначки гуртка “Вивірка” 2-го Куреня УПЮ-ок у Нью-Йорку зголосилися до Куреня УСП-ок і від того часу Курінь зріс і поширився також на терені США.
В 60-тих роках був великий приплив членства в ряди старшопластунського куреня “Ті, що греблі рвуть” у Канаді. В Торонті до Куреня вступили Оксана Борис (Бошко), Людмила Раковська, Оксана Жолкевич, Марта Юрчук (Тушек), Квітка Серотюк (Павлюк), Таня Бойко (Мельник) та членки гуртка “Верес” – Христя Базилевич, Харитя Голод, Ліда Любинська і пізніше Таня Ковальська (Онищук). Членство Гребель зростало рівночасно в станицях у Вінніпезі та Монтреалі. У Вінніпезі вступили до Куреня Дарка Зельська (Даревич), Лариса Гвоздулич та Христя Гнатів, а в Монтреалі Ляля Кручова та Христя Попадинець (Сохоцька).
При кінці 60-тих років з Америки переїхали до Канади дві активні Греблі: Оксана Галькевич (Шулякевич) до Монтреалю, пізніше до Вінніпеґу, та Надя Качмар (Луців) до Торонта.
З початком 1980-тих років приплив членства до старшопластунського Куреня “Ті, що греблі рвуть” зупинився. Сеніорки Греблі – Таня Мельник, Марта Тушек, Лариса Гвоздулич, Надя Луців, Дарка Даревич, Віра Костецька вирішили постаратися зактивізувати старшопластунський курінь. Відбуто декілька інформативних сходин для старших юначок і молодших старших пластунок про працю та активність Гребель. У висліді до Гребель зголосилися, як кандидатки Ляриса і Наталка Держко та Мотря Онищук, але остаточно тільки Наталка Держко стала Греблею.
Впродовж років, Греблі були особливо чисельні й активні в Торонтонській Станиці, де крім виховної праці з новачками і юначками займалися організуванням змагів та імпрез. Перший тереновий змаг відбувся 6 жовтня 1951 року для двох гуртків юначок. 13-го січня 1952 року відбулася перша імпреза – Новацька Ялинка. Пізніше, Греблі також організували листопадові марші й шевченківські змаги для юнацтва.
В станиці в Торонті спільну працю Куреня продовжували новими формами, молодші старші пластунки Греблі: Ірка Баєр, Леся Галябар, Леся Базилевич, Марта Микитин. На місце листопадового та шевченківського змагів, вони організували новий змаг для юнацтва “До висот”, що взорувався на телевізійній програмі “Reach for the Top”.
Поодинокі Греблі, де б вони не проживали, найчастіше працювали самостійно для загального добра Пласту й української громади, часто ініціювали нові почини, були на чільних постах і вели виховну діяльність по станицях.
У 1950-тих роках членки Куреня відігравали вагому ролю у вищих пластових проводах. Цьопа Паліїв була головною коменданткою пластунок (1946-1958) i головою Крайової Пластової Старшини Канади (1953-59, 1962-1965). Тоня Горохович була референткою новачок у булаві головної комендантки пластунок і крайовою коменданткою пластунок у Канаді (1956-59). В наступній каденції (1959-1962) в булаві крайової комендантки пластунок були три Греблі, а саме, Ольга Федейко – референтка УПН-ок, Міка Зелена - референтка УПЮ-ок і Тоня Горохович - референтка вишколу. В каденції в роках 1960-1962 знову ж були три вже молодші Греблі в булаві крайової комендантки пластунок, а саме, Іроїда Винницька - референтка УПН-ок, Олька Зелена – референтка УПЮ-ок і Христя Волицька – референтка УСП-ок.
В більшості, членки Куреня займалися виховною працею. З книги гурткової знаємо, що Олька Зелена провадила рій новачок, Марійка Кривоус і Міля Янішевська гуртки юначок. Дуда Мудрик була гніздовою.
В дальших роках, молодші Греблі продовжували традицію праці в вищих пластових проводах започатковану Цьопою Паліїв і Тонею Горохович на рівні Крайової Пластової Старшини (КПС) Канади і Головної Пластової Булави (ГПБ). Дарія Даревич (1978-82) і Іроїда Винницька (1982-87) очолювали КПС і були членами КПС (Дарка, (1974-78) та Іроїда (1970-72, 1987-89). Також у проводі КПС були Таня Онищук (1969-87), Софійка Качор (1978-2003) та Ірена Павлів (1982-84). У ГПБ Дарія Даревич сповняла обов'язки головної булавної УПЮ-ок (1970-73), а Іроїда Винницька обов'язки головної булавної УПН-ок (1970-73). Христя Базилевич була головною булавною УПН-ок (1984-1987), а Таня Онищук була головною булавною УПН і провідником Орлиного Круга (1994-2000, 2003-2006).
Провідну ролю в системі юнацьких вишкiльних таборів відіграли: Таня Мельник та Оксана Галькевич (Шулякевич). У 1968 році вони зорганізували та перевели, на терені пластової оселі “Батурин” (Монтреаль), першу “Школу Булавних” для юначок Канади й Америки. Табір був базований на вишкільному таборі для юнаків “Лісова Школа”, що мав на меті провести інтенсивний вишкіл для виховників пластових таборів. У наступних роках, провід “Школи Булавних” перебрали Греблі США.
Від початку 1970-тих років поодинокі Греблі займалися підготовкою та переведенням вишколів новацьких виховників у Канаді. Протягом наступних 30 літ Іроїда Винницька, Таня Онищук, Оксана Винницька (Юсипович) і Софійка Качор працювали над накресленням концепції вишколів, методики їх проведення та їх постійної евалюації. Видали: Книжку братчика і сестрички, Матеріяли для братчика і сестрички, Оповідання, та опрацювали конспекти тем до вишколів упорядників і гніздових УПН. Рівночасно, Таня Онищук і Софійка Качор, з рамени ГПБ, відігравали провідну ролю в комісії новацьких проб і вмілостей та в написанні нового Правильника Уладу Пластунів Новаків і Пластунок Новачок (УПН). У 1995 році, Софійка Качор і Таня Онищук, разом з п'ятичленною групою та у співпраці з проводом УПН України, зорганізували й перевели серію вишколів для новацьких провідників та виховників України. Цей спільний проєкт КПС Канади і КПС України був фінансований ґрантом з Програми Канадсько-Українського Партнерства Міністерства Закордонних Справ і Міжнародної Торгівлі Канади.
В 1970-тих роках Дарка Даревич зайнялася виготовленням матеріялів – писемних, зорових і звукових для переведення вишколів юнацьких виховників у Канаді. Перші вишколи з опрацьованою програмою під її проводом відбулися в Торонті і Вінніпезі, а дальше стали щорічним явищем пляну праці виховного сектора КПС Канади. Пізніше, праця над вишколом упорядників УПЮ продовжувалася у співпраці з ГПБ і Скобиним Кругом, створеним 1972 року, коли Дарка Даревич була Булавною УПЮ-ок.
Греблі в Канаді відігравали провідну ролю у пластових видавництвах. Тоня Горохович була редакторкою Готуйсь (1971-1992), а Дарка Даревич була її співробітницею і членом редакційної колеґії (1971-1980). Опісля, Оксана Винницька (Юсипович) редагувала Готуйсь від 1992 до 1995.
Активність Гребель також позначалася на рівні станиць. В п'ятдесятих роках в Станиці в Торонті кошовою була Аня Дідур (Гаврилюк) (1955 і 1956), а в шістдесятих – Христя Волицька (Ференцевич) (1962) і Зеня Кахновець (1963). Греблі були гніздовими, зв'язковими, сестричками в новацтві і впорядницями в юнацтві. На приклад 1963 року в Торонті в Х. Курені УПЮ-ок ім. Ольги Косач зв'язковою була Олька Зелена, а Христя Волицька (Ференцевич) була впорядницею гуртка “Шовкова косиця”. Гніздовою Х. Гнізда новачок “Весняні квіти” була Марта Юрчук (Тушек).
Греблі також були у проводах кошів у Монтреалі і Вінніпезі, були гніздовими, зв'язковими і виховницями в новацтві і юнацтві.
Зокрема треба вирізнити великий вклад Гребель у розвиток Вінніпезької Станиці. Оксана Шулякевич вклала багато зусилля в виховну працю з юнацтвом, а Софійка Качор з новацтвом. Крім цього, Оксана Шулякевич була станичною в роках 1981-82, а Софійка Качор обіймала пост станичної від 1989 до 2005, де між іншими досягненнями, заініціювала створення тривалого Фонду ім. пл. сен. o. Івашка, основника станиці Вінніпег. Фонд тепер нараховує понад $325,000.
Перша Крайова Пластова Зустріч відбулася 1955 року в Українському Парку біля Вінніпеґу. Писарем зустрічі була майбутня Гребля Іроїда Лебідь (Винницька). Під час зустрічі Тоня Горохович перевела перший вишкіл на 2-гий ступінь новацького виховника. Під час зустрічі відбулася виставка приготовлена Греблями, а саме Христею Волицькою та Зенею Кахновець. Це був початок ще одної традиції, яку продовжували Греблі на пізніших зустрічах.
Членки Куреня були учасниками Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі, що відбулася 1957 року на Пластовій Січі біля Торонта. У проводі Зустрічі була Цьопа Паліїв. Галя Борис уклала вправи показової руханки для юначок. Під час ЮМПЗ відбулася зустріч Гребель сеніорок і старших пластунок. За виставку знов відповідали Христя Волицька і Зеня Kахновець.
Греблі були в проводі пластової молоді під час святкувань 100-ліття смерти Тараса Шевченка і посвячення йому пам'ятника, що відбулися 8-9 липня 1961 року в Вінніпезі з ініціятиви Конґресу Українців Канади. Булавною пластунок на Шевченківському Святі була Олька Зелена, а бунчужною майбутня Гребля Дарія Зельська з Вінніпеґу. В днях від 10-15 липня відбулася Крайова Ювілейна Пластова Зустріч з нагоди 50-ліття Пласту. В комітеті підготовки КЮПЗ 1961 чотири з п'ятьох пластунок були Греблі: Зеня Кахновець – референтка виряду, Олька Зелена – референтка таборування, Людмила Раковська – референтка реєстрації і Христя Волицька – референтка спортового дня. Бунчужною табору пластунок в Українському парку була Олька Зелена, а коменданткою вишколу УПН-ок була тогочасна референтка УПН-ок Іроїда Винницька.
В 1963 році відбулася Зустріч Західньої Канади на Оселі в Сіба Біч біля Едмонтону і в Джаспер парку в Скелястих горах Альберти. Коменданткою табору пластунок (УПЮ-ок і УСП-ок) була Дарка Даревич.
На Крайовій Пластовій Зустрічі в Скелястих Горах 1966 року Дарка Даревич була писарем Організаційного комітету зустрічі і підготовляла програму табору розвідувачок, Оксана Галькевич (Шулякевич) була коменданткою табору молодших юначок, а Харитя Голод і Віра Гумницька (Костецька) були в булавах.
Курінь УСП-ок “Ті, що греблі рвуть” був дуже активним на Міжкрайовій Пластовій Зустрічі в Монтреалі 1967 року (EXPO 67), де Греблі займалися юнацькими мандрівками та тереновою грою. Оксана Борис редагувала одноднівку “Сонце крізь дощ” та була членкою редакційного гуртка.
Крайова Пластова Зустріч “Шляхами піонерів” відбулася 1970 року в Манітобі. В Організаційному комітеті і в проводі зустрічі була Іроїда Винницька; Софійка Качор була референткою міжкурінного змагу.
В 1978 році відбулася Міжкрайова Пластова Зустріч у Скелястих горах Альберти і Бритійської Колюмбії. В проводі зустрічі і коменданткою табору вірлиць була Дарка Даревич, заступницею - Таня Онищук.
Після міжкрайової зустрічі 1983 року в Кеніґсдорфі, Німеччина, відбулися два мандрівні табори для юнацтва з Канади, Америки, Німеччини і Франції – один для прихильників в Італії, другий для розвідувачів у Франції. Комендантками обох таборів були Греблі з Канади, а саме: Таня Онищук і Дарка Даревич.
Поодинокі Греблі мали великий вклад в успішне проведення Ювілейної Міжкрайової Пластової Зустрічі (ЮМПЗ) на Пластовій Січі в Канаді в 1987 році. Таня Онищук була в Організаційній комісії зустрічі й відповідала за природознавчий змаг в юнацьких підтаборах, а Дарка Даревич відповідала за одноднівку. Греблі також очолювали юнацькі табори під час зустрічі. Оксана Шулякевич була коменданткою табору розвідувачок, Дора Горбачевська (США) та Таня Мельник провадили табір учасниць. Оксана Божко, Марта Тушек, Лариса Гвоздулич та Надя Луців відповідали за виставку на Пластовій Січі про історію Пласту. Під час зустрічі до Гребель вступили Оксана Винницька (Юсипович), Христина Маців і Дарка Ковалик. Багато Гребель Канади та Америки з'їхалося на ЮМПЗ в 1987 році, де відновили знайомства та довголітню приязнь і чисельно виступили на дефіляді.
В 1998 році на ЮМПЗ в Вінніпезі, перший раз в історії міжкрайових пластових зустрічей головою Оргкомісії та комендантом була жінка, ще й до того – Гребля, Софійка Качор. Рівно ж, перший раз бунчужною була жінка – Гребля з Америки, Ярина Ференцевич. Коменданткою табору розвідувачів була Марта Кузьмович, теж Гребля, а Гребля Оксана Шулякевич разом зі своїм чоловіком відповідали за перегони для всіх учасників ЮМПЗ'98 на китайських човнах. Торонтонські Греблі, під проводом Тані Онищук, виготовили до програмки зустрічі часовий графік історії Пласту в Канаді 1948-1998.
Від самих початків у Канаді, Греблі часто брали на себе провід новацьких та юнацьких таборів у своїх станицях, а також і провід різних вишколів. Наприклад, на першому таборі новацтва на фармі п. Є. Островерхи біла Шомберґу, Онтаріо, що відбувся від 5 до 14 липня 1949 року, коменданткою була Тоня Горохович, а Галя Борис була в булаві. Наступного року коменданткою знов була Тоня Горохович, а дальших три роки Галя Борис (1951, 1952, 1953) і тоді знов в 1956 і 1957 роках. Варто згадати, що в 1953 році Греблі взяли на себе підготовку і переведення табору новачок в Торонті. Комендаткою була Галя Борис, а бунчужною Іванка Думин (Яців). В 1954 році коменданткою табору УПЮ-ок на Пластовій Січі була Цьопа Паліїв. Комендатками таборів юначок в Торонті були також Олька Зелена (1958. 1959, 1962, 1963), Христя Волицька (1960. 1061) і Зеня Кахновець (1959, 1960, 1963). Христя Волицька провадила мандрівні табори в Адерондакс (1959 і 1963). Про табори подаємо окремо дальше в біографічній довідці кожної Греблі.
Зацікавлення вихованням молоді та таборуванням привело молодих членок куреня до активної співпраці на теренах Канади та Америки. Літом 1963 року до команди на табір у Ґрефтоні під проводом Ольки Зеленої (Канада) зголосилися молоді Греблі – Оксана Галькевич (США), Кіця Гординська (США), Христя Дзюба (США) та Таня Бойко (Канада). Наступного року, на курінний табір УПЮ-ок зв'язкової Тані Бойко, вернулися до Ґрефтону Оксана Галькевич та Кіця Гординська.
В 60-тих роках почали відбуватися спільні з'їзди Гребель Америки та Канади на Союзівці. Річні з'їзди звичайно відбувалися з початком жовтня, збігаючись з відміченням Дня подяки в Канаді та Дня Колюмба в США. Греблі Канади від половини 60-тих років займаюли головні пости у проводі куреня. Людмилу Раковську обрано курінною в 1964 році, а в 1966 році Таню Бойко. Оксана Борис вела пост писаря/хронікаря протягом двох каденцій. Лариса Гвоздулич перебрала пост курінної 1968 року.
При інтенсивній пластовій праці творилася близька дружба поміж Греблями. На весіллі Греблі часто служили одна одній як дружки, справляли дівич вечори і т. п. У 1968 році на весіллі Оксани Галькевич (Шулякевич) переведено першу “весільну традицію” Гребель, де молода символічно переходить головні “пороги-греблі” свого життя по дорозі до зустрічі зі своїм нареченим. Традицію повторяють часто на весіллях Гребель у Канаді та Америці по сьогоднішній день. Пізніше, Греблі часто ставали хресними мамами дітей своїх посестер.
Крім пластової діяльности, Греблі з Канади, сеніорки і старші пластунки, активізувалися та брали провід в українському громадському житті. Вони підтримували та часто ініціювали загальногромадські акції, скеровані на підтримку науки й культури. Впродовж 1952 року Греблі розпродували книжку Ю. Шереха Нарис сучасної української мови, виданої НТШ у Мюнхені 1951 року з фінансовою допомогою куренів УПС-ок і УСП-ок “Ті, що греблі рвуть” з нагоди 40-ліття Українського Пластового Уладу.
В 1960 році відбулася спільна зустріч і Курінні Ради сеніорок і старших пластунок. Тоді, на внесення Цьопи Паліїв, рішено вшанувати 100-ліття смерти Тараса Шевченка виданням його вибраних творів в українській, німецькій, англійській і французькій мовах. Для здійснення цього проєкту уподатковано всіх членок обох Куренів датком по $50.00, що в той час становило поважну суму грошей. Це люксусове видання появилося друком у видавництві “Молоде Життя” в 1961 році в Мюнхені.
1960-ті роки віддзеркалюють велику громадську діяльність куреня “Ті, що греблі рвуть”. Сеніорський Курінь Гребель, під проводом Цьопи Паліїв, започаткував акцію створення Постійного Центрального Патронату над науковим осередком в Сарселі у Франції, “щоб уможливити і забезпечити його наукову продукцію”, а саме, написання і видання тематичної і гаслової енциклопедії України. Ця ініціятива стала популярно відома, як “Акція Сарсель”. До ініціятивної групи належали Греблі Цьопа Паліїв та Міка Зелена. В червні 1962 року на Великій Раді УПС схвалено включити цілий Пластовий Сеніорат до підтримки Сарселю. Провід “Акції Сарсель” залишено в руках ініціятивної групи під проводом Цьопи Паліїв. “Акція Сарсель” розбудила зaцікавлення серед молодого пластового покоління і воно проводило “щедрівки” та “ярмарки” на користь патронату. В першому році (1962) на цілі Сарселю вислано з Канади $913.00. (Вісті Сарселю, 1964). “Акція Сарсель” поширилася в українських громадах у світі і разом у роках 1954-1991 зібрано $2,876,650.00 ам. Зі всіх організацій, Пласт зібрав найбільшу суму грошей – $90,144.00.
При Торонтонській Станиці Гребля Ольга Федейко провадила Секцію Допомоги, спочатку залишенцям в Европі (1968-1974), а від 1974 до 1990 років допомогу Україні – дисидентам, монахиням та іншим потребуючим.
Справа загальноукраїнського виховання молоді мотивувала Гребель підтримувати рідне шкільництво та включатися в працю педагогічних і освітніх установ і там займати провідні пости. Цьопа Паліїв була активним членом і очолювала Об'єднання Українських Педагогів Канади (1965+) та була співзасновником і заступником голови Української Виховної Ради при Світовому Конґресі Вільних Українців (1967). Тоня Горохович вчила на курсах українознавства в Торонті від 1957 року в трьох різних школах та була пресовим референтом і секретарем Світової Координаційної Виховно-Освітньої Ради (СКВОР). Греблі молодшого покоління продовжують цю традицію діяльности в освітніх організаціях і надбудовах. Греблі очолюють СКВОР при Світовому Конґресі Українців від 1989 року: Іроїда Внницька (1989-1998) і Надя Луців (1998 до тепер). Надя Луців від 1991 року є основоположником (разом з Танею Онищук та Оксаною Винницькою Юсипович) і директором Інституту Професійного Розвитку вчителів СКВОР при СКУ та Координатором і директором Літних Інститутів для вчителів в Україні (1992 до тепер). З нею тісно співпрацює Оксана Винницька Юсипович. Таня Онищук була, між іншими, одною з трьох засновниць (другою була Дарка Даревич) і довголітньою директоркою (1980-96) Школи ім. Ц. Паліїв в Торонті, а від 2002 є головою Української Шкільної Ради Торонта при відділі Конґресу Українців Канади. Ірина Павлів вже довгі роки є директоркою української школи ім. А. Шептицького в Монтреалі.
Греблі теж проявили діяльність у всеканадських та місцевих українських громадських установах. Наприклад, Софійка Качор довгі роки була в Президії (Раді Директорів) Конґресу Українців Канади, де, між іншим, була головою Фінансової комісії (1993-2003) та очолювала підготовку і переведення щотрирічних Конґресів Українців Канади (1986, 1989, 1992, 1995, 1998, 2001). Ірена Вжесневська була головою Епархіяльної Управи Ліґи Українських Католицьких Жінок (ЛУКЖ) Торонтонської Епархії протягом двох каденцій (1993-1997), головою Комітету Українок Канади, відділ Торонто та головою фінансової комісії СФУЖО-Канади. Головою Наукового Товариства ім. Шевченка в Канаді також є Гребля – Дарія Даревич (2000 дотепер).
Поодинокі греблі також працюють над проєктами в Україні. В серпні 1997 року Таня Мельник і Оксана Шулякевич були в проводі табору для сиріт у Ворохті. Табір організували Приятелі Дітей з рамени Фонду Дітям Чорнобиля. В листопаді тогож року Таня Мельник зорганізувала Першу Конференцію Директорів Сиротинців в Україні. На цій Конференції створено Асоціяцію Директорів Сиротинців в Україні.
Весною 2006 року Таня Мельник співочолювала в Торонті Оргкомітет відмічення 20-ліття Чорнобильської катастрофи. (Див. також біографічні довідки поодиноких членів.)
Після зустрічі 1987 року, Греблі Торонта відновили активність плавні. Провідниками плавні були Таня Мельник (1987-91), Дарка Даревич (1991-1994), Віра Костецька (1994 -2005), і Дарка Даревич (2005-2006).
З ініціятиви Іроїди Винницької і заходами куренів УСП і УПС “Ті, що греблі рвуть” в 1988 році в Канаді Пластове видавництво в Торонті видало драматичні картини з життя пластунок поміж війнами під назвою Гурток Ластівка. Автором була Ольга Львівська, псевдо Ольги Федейко.
На заклик курінного проводу, Греблі в Торонті на сходинах 22-го жовтня 2005 року вибрали назву плавні - “Золота Липа”.
Всіх Гребель, сеніорок і членок Пласту в Канаді є 14. Крім того, є ще чотири кандидатки і Греблі “прихильниці”, себто бувші активні членки куреня (4), які з різних причин тепер не належать до Пласту, але приходять на сходини. Найбільше скупчення Гребель сеніорок від початку є в Торонті (11 + 4). У Вінніпезі є дві Греблі, одна в Монтреалі. Дві Греблі – Христя Маців і Оксана Винницька (Юсипович), працюють в Україні. Старших пластунок Гребель на превелижий жаль є тільки дві.
Беручи до уваги відносно невелике число Гребель у Канаді на протязі приблизно п'ять з половиною десятиліть, їх вклад у розвиток Пласту та зорганізованого українського громадського життя є вражаючим. Вищеподаний огляд діяльности членок Куреня в Канаді свідчить про їх велике почуття обов'язку до здійснення основного завдання Куреня скеровувати свою увагу на виховання молоді. Від найменшого новацького роя і юнацького гуртка до крайового і міжкрайового масштабів, Греблі виявили спроможність і стійкість діяти успішно на користь пластової молоді. Їх діяльність і провідництво в громадських організаціях скріплює нашу українську спільноту та служить прикладом, як продовжувати пластову роботу поза Пластом. Греблі в Канаді дійсно втілюють в життя назву свого Куреня і “рвуть греблі на застояних водах громадського життя”.
пл. сен. Дарія Даревич
На заклик курінного проводу написати історію Гребель перша відгукнулася Таня Мельник. На весну 2005 року вона скликала сходини в цій справі і цим зактивізувала Плавню Гребель у Торонті. Греблі продовжували сходитися літом та осінню і в результаті зібрано світлини, архівні матеріяли і записано інформацію про працю Гребель в Торонті. Початки Гребель в Канаді опрацювала Дарія Даревич, а деякі ключеві матеріяли до 1960 і 1970-тих років зібрала і описала Таня Мельник з допомогою Гребель – Сяні Бошко, Лясі Гвоздулич, Марти Тушек, Ольки Зеленої, Іванки Яців та Ірени Вжесневської. За це їм належить велике спасибі особливо Тані Мельник за ініціятиву і труд.
Щира подяка Ольці Зеленій першій гуртковій і курінній Гребель в Північній Америці за світлини і цінні спомини та Іванці Яців за відшукання книги гурткової Ніни Мудрик (1950-1953). Дякую одній з перших Гребель Ані Шкільник Ґалузі за спомини і переслання листування першого гуртка Гребель на цьому континенті. Рівнож дякую Марійці Кривоус Перфецькій, Марії Комісар Равич та Ірині Чайківськїй Павлів за розмови і матеріяли.
Іроїді Винницькій подяка за допомогу в організації зібраних матеріялів. Велике спасибі Софійці Качор за підтримку, поради, професійну редакцію і доповнення. Софійці спеціяльно дякую за написання заключення. Всім Греблям, що відгукнулися на заклик переслати інформації про свою діяльність в Пласті і громаді та переслали світлини також щире спасибі.
Designed to be viewable with any browser